Мрія стати поліцейським з’явилася у Владислава Ковальова ще в дитинстві. Уже в старших класах він остаточно визначився з майбутньою професією, тому після школи вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ на факультет №2, де навчався за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». У 2020 році отримав диплом, офіцерське звання та розпочав службу в Національній поліції України.
Першим місцем служби став карний розшук. Згодом Владислав успішно пройшов конкурсний відбір до проєкту «Поліцейський офіцер громади». Саме на цій посаді він зустрів повномасштабне вторгнення.
«Для мене головною мотивацією завжди була допомога людям. Хотілося бути там, де я справді потрібен», – говорить випускник університету.
Після 24 лютого 2022 року разом із волонтерами він допомагав евакуйовувати людей, які залишали небезпечні райони Харківщини, доставляв гуманітарну допомогу та підтримував тих, хто через війну втратив свої домівки. Саме тоді зрозумів, що хоче долучитися до підрозділу «Білі янголи».
Перший виїзд на евакуацію Владислав пам’ятає й досі. Каже, що хвилювання було сильним, адже до цього про таку роботу знав лише з відео. Та поруч були досвідчені колеги, які допомогли швидко адаптуватися.
«Не бояться тільки нерозумні люди. Перед кожним виїздом є хвилювання. Але коли починається робота, думаєш уже не про себе. Розумієш, що від твоїх рішень залежить життя людей і твого екіпажу», – розповідає він.
За роки служби у складі підрозділу «Білі янголи» Владислав взяв участь у десятках евакуацій. Однією з найскладніших згадує порятунок самотньої лежачої жінки з Куп’янського напрямку. Через постійні обстріли дістатися до неї тривалий час було неможливо. Лише коли погодні умови дали можливість безпечніше заїхати до населеного пункту, екіпаж вирушив на допомогу.
«Вона вже не вірила, що хтось за нею приїде. Ми змогли її евакуювати, і зараз вона перебуває у безпеці. Саме заради таких моментів ми й працюємо», – говорить поліцейський.
Під час евакуацій «Білі янголи» рятують не лише людей. Якщо дозволяє оперативна обстановка, разом із господарями вивозять і домашніх тварин. У службовому броньованому автомобілі завжди є клітки для котів і собак, адже нерідко люди погоджуються залишити небезпечну територію лише тоді, коли знають, що їхніх улюбленців також не покинуть.
Найважче у цій роботі, зізнається Владислав, – втрачати побратимів і посестер. З особливим болем він згадує випускницю Харківського національного університету внутрішніх справ Юлію Келеберду, яка загинула під час евакуації мирних жителів.
«Вона була дуже світлою людиною, справжнім професіоналом. Завжди готова допомогти, завжди усміхнена. Незважаючи на свою тендітність, була сильним офіцером, на якого можна було покластися. Юля до останнього залишалася вірною Присязі, рятуючи інших», – згадує Владислав.
Про роки навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ згадує з особливою теплотою та гордістю. Саме курсантські роки, переконаний поліцейський, навчили його дисципліни, відповідальності, витримки та вмінню працювати в команді.
«Коли навчаєшся, здається, що всі ці вимоги й дисципліна занадто суворі. Але згодом розумієш: саме університет формує офіцера. На службі це допомагає щодня, особливо тоді, коли доводиться працювати в умовах постійної небезпеки».
Сьогодні випускник Харківського національного університету внутрішніх справ Владислав Ковальов продовжує службу у складі підрозділу «Білі янголи». Кожен його виїзд – це боротьба за людські життя. Там, де люди вже майже втратили надію, він разом із побратимами й посестрами робить усе можливе, щоб подарувати їм шанс на порятунок. Саме в цьому він бачить головний зміст своєї служби – бути поруч із людьми тоді, коли вони найбільше потребують допомоги.
ВК ХНУВС
