Курсантка 3 курсу навчально-наукового інституту №1 Анжела Стецюк паралельно встигає жити одразу в кількох «ритмах» – навчання, самоврядування, творчість, різні університетські події. Каже, що по-іншому вже й не уявляє свого курсантського життя.

Вона з Поділля. Про професію поліцейського вперше серйозно задумалася ще у школі. Спочатку це були просто роздуми, але десь у 9 класі вже з’явилося чітке розуміння, куди хоче рухатися далі.

«Я хотіла займатися чимось, що справді має сенс. Щоб це було не просто «робота», а щось корисне для людей», – пояснює Анжела.

Про службу в поліції вона чула ще змалку – від дідуся, який сам працював у цій системі. Саме він, за її словами, і допоміг побачити професію трохи зсередини.

«Він багато розповідав про службу, про різні ситуації, про відповідальність. І якось воно поступово склалося в розумінні, що це справді серйозна справа», – говорить вона.

Батьки, як це часто буває, спочатку хвилювалися. Все ж професія непроста, з великою відповідальністю. Але з часом прийняли її вибір і підтримали.

Зараз Анжела активно включена в життя університету. Вона і в самоврядуванні, і в різних заходах, і в проєктах. Часто це накладається одне на одне, але, як вона каже, «по-іншому не цікаво».

Є в неї й конкретні результати - наприклад, перше місце у всеукраїнському правовому турнірі «Crime Law Games». Також вона брала участь у різних студентських квестах – від «Поезії сучасності» до «За лаштунками театру» та «Наукового міфу чи правди». Це, як вона пояснює, більше про досвід і команду, ніж про самі назви.

Окрема частина її життя - самоврядування. Анжела очолює курсантсько-студентську раду ННІ №1 і паралельно працює у студентському парламенті. Каже, що найбільше їй запам’ятовуються не «посади», а сам процес, коли щось організовуєш разом і потім бачиш результат.

«Мені подобається бути частиною чогось важливого. Коли ти бачиш, що це реально працює і зроблено спільними зусиллями – це зовсім інше відчуття», – каже вона.

Є ще творчість. Концерти, хореографічні номери, різні університетські заходи. Це для неї радше спосіб переключитися, ніж «ще один пункт у графіку».

«Творчість дуже виручає. Бо інколи просто треба трохи відволіктися і перезавантажитися», - зізнається Анжела.

Попри щільний графік, вона не виглядає втомленою від цього темпу. Навпаки - каже, що саме так і відчуває рух уперед. Хоч і визнає: буває складно все встигати.

Але загальна думка в неї проста – якщо є мета, то все інше якось вибудовується навколо неї.

ВК ХНУВС