Успіння нагадує нам про таємницю християнської надії: для людини, яка живе з Богом, смерть не є остаточною крапкою. Саме тому Церква називає відхід Божої Матері не смертю, а успінням - засинанням, переходом від земного життя до життя вічного. Пресвята Богородиця пройшла шлях великої любові й великого болю. Вона тримала на руках Немовля Христа і стояла біля Його Хреста. Вона знала радість материнства і біль Матері, яка бачить страждання Свого Сина. Тому Її образ особливо близький сьогодні українським матерям, дружинам і родинам, які моляться за своїх рідних, чекають їх і переживають біль втрати.

У день Успіння ми особливо молимося, щоб Пресвята Богородиця Своїм материнським покровом огортала наших захисників і захисниць, підтримувала родини загиблих, зміцнювала тих, хто сумує, і допомагала нам не втрачати надії навіть тоді, коли серце проходить через темряву.

Пресвята Богородице, спаси нас!

Покрий Своїм омофором Україну, наш народ і наше військо.