У війську позивні рідко з'являються випадково. Їх не обирають заради красивого звучання, їх заробляють. Вони народжуються з характеру, звичок, відповідальності чи навіть однієї посади, яка з часом стає значно більшою, ніж просто запис.
Саме так сталося з випускником навчально-наукового інституту забезпечення державної безпеки Національної академії Національної гвардії України лейтенантом Віктором Кравцовим. Для більшості військовослужбовців він – «Старшина». І цей позивний з'явився задовго до офіцерського призначення.
Під час навчання в Академії Віктор виконував обов'язки сержанта з матеріального забезпечення курсу. На перший погляд, це робота про облік майна, порядок і організацію. Насправді ж вона вимагає значно більшого. Віктор завжди вирізнявся умінням працювати з людьми та брати відповідальність за спільний результат.
Саме тоді товариші почали називати його «Старшиною». «Спочатку це було пов'язано з посадою. Але згодом позивний залишився зі мною і став частиною мого військового шляху», – розповідає офіцер.
Сьогодні цей позивний уже не про посаду. Він став своєрідною характеристикою людини, яка звикла відповідати за свої рішення. Саме під час навчання в Академії Віктор зрозумів, що офіцерські погони не про статус чи звання. Це, передусім, відповідальність. Командир має бути готовим ухвалювати рішення і відповідати за кожне з них. Постійна підготовка, дисципліна, взаємна підтримка та довіра між військовослужбовцями дозволяють успішно виконувати поставлені завдання.
У 2026 році Віктор Кравцов завершив навчання в Національній академії Національної гвардії України та отримав перше офіцерське призначення – командиром стрілецького взводу однієї з бригад Національної гвардії України. Відтепер він відповідає за прийняття рішеннь та за людей, яких веде за собою. Постійна підготовка особового складу, підтримання бойової готовності, злагодженість дій, щоденне навчання військовослужбовців – це ті завдання, які стали його щоденною роботою.
Сам офіцер переконаний, що командир не має права зупинятися у власному розвитку. Поряд із виконанням службових обов'язків він постійно читає, аналізу матеріали про хід бойових дій та приділяє особливу увагу практичній підготовці. У сучасній війні цього недостатньо один раз повчитися. Потрібно щодня підтверджувати своє право бути командиром – знаннями, рішеннями, своїм прикладом і відповідальністю перед людьми.
Саме так формується офіцерський характер. Не в день вручення погонів і не під час урочистого випуску. Він народжується значно раніше – під час навчання, у щоденній роботі, у спробах перейти межу можливостей і стати краще. Для своїх побратимів він і досі залишається «Старшиною». Але сьогодні за цим позивним стоїть уже офіцер, який продовжує службу, навчає підлеглих і виконує бойові завдання, залишаючись вірним принципам, сформованим ще в стінах Академії.
Відділ комунікації НА НГУ