25 листопада ми вдруге вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Країна внаслідок геноциду втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу.
Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям. Тобто розрахунок був на фізичне знищення нашої нації.
Сьогодні його спадкоємець – рашистський режим прагне знову вчинити на українській землі геноцид. Росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю як таку.
В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
Дійсно, важливо вшановувати пам’ятати ті жахливі події історії України. Відвідання національного музею Голодомору-геноциду надає можливість курсантам Київського інституту Національної гвардії України особисто пізнати та відчути історичний контекст цих страшних подій. Такі екскурсії сприяють усвідомленню важливості збереження національної пам’яті та вихованню поколінь на основі шани до минулого та прагнення запобігати повторенню подібних трагедій у майбутньому.
Майбутні покоління мають знати про геноцид нашого народу у минулому, щоб не допустити подібного у майбутньому.
