Євроінтеграційні вектори розвитку України обумовлюють необхідність реформування вітчизняної системи юридичної освіти, її закріплення у сучасному світовому освітянському та науковому просторі. Досягненню цих стратегічних цілей, оптимізації системи й структури підготовки правників та її узгодження із сучасними міжнародними і європейськими стандартами, безсумнівно, сприятиме розроблення та реалізація Концепції розвитку юридичної освіти. Концепція розвитку юридичної освіти, як програмний документ стратегічного значення, безсумнівно є своєчасним та соціально обумовленим. Це програмний документ, який окреслює маркери розвитку освіти на тривалий період.

Разом із тим, існуючий проєкт Концепції, який жваво обговорюється у освітянських та наукових колах, під час Парламентських слухань, на шпальтах друкованих та Інтернет видань, є доволі спірним та таким, що потребує подальших ґрунтовних опрацювань. Серед багатьох проблемних аспектів проєкту Концепції, за нашим переконанням, залишаються питання визначення місця та ролі закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання МВС України у системі юридичної освіти, а також запропонована авторами Концепції градація правничих професій і професійної діяльності у галузі права.

Під час Парламентських слухань у листопаді 2020 року фахівцями було зосереджено увагу на найбільш дискусійних аспектах проєкту Концепції. Таким, зокрема, ми вважаємо питання про, начебто, неспроможність закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання забезпечити здобувачам вищої освіти свободу в отриманні правових знань та нездатність підготувати правників з високими етичними цінностями й усвідомленням професійної відповідальності за впровадження верховенства права.

З цього приводу ми поділяємо точку зору фахівців, які зазначають, що позиція деяких науковців, які відверто лобіюють інтереси окремих правничих шкіл, говорячи про те, що заклади вищої освіти зі специфічними умовами навчання системи МВС України не здатні підгодовувати юриста, який буде затребуваний на ринку праці та зможе якісно виконувати функції правника, існує вже тривалий час та має опосередковані ознаки спроби монополізувати систему юридичної освіти.

Відповідно до чинного законодавства, вища освіта це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. При цьому, під закладом вищої освіти законодавець розуміє окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. Серед освітніх установ окремо виділяють заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання, які являють собою заклади вищої освіти державної форми власності, які здійснюють на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад’юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Таким чином, заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання МВС України є різновидом та рівноправним елементом всієї системи закладів вищої освіти в Україні. При цьому, наявність специфічних умов навчання ні в якому разі не обмежує основних ознак та вимог щодо освітянської та наукової діяльності таких закладів вищої освіти. Правовою основою здійснення освітньої діяльності у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання МВС України є закони України та підзаконні акти Міністерства освіти і науки України. Відомчі нормативні акти МВС України регулюють виключно «специфічні умови навчання» та ні в якому разі не йдуть у суперечність із законодавством у галузі вищої освіти.

У закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання МВС України підготовка здобувачів вищої освіти за спеціальностями 081 «Право» та 262 «Правоохоронна діяльність» здійснюється відповідно до Стандартів вищої освіти на відповідних рівнях (бакалаврському та магістерському). Освітні програми проходять акредитацію на загальних умовах, відповідно до Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. Науковий та науково-педагогічний склад закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання МВС України, матеріально-технічні та інші умови відповідають Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності. Крім цього, науково-педагогічний склад закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання МВС України крім фундаментальної теоретичної підготовки має значний практичний досвід, що суттєво впливає на формування у здобувачів ґрунтовних теоретичних знань та практичних компетентностей правників, як це передбачено у проєкті Концепції. Практична складова навчання в закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання МВС України значно дієвіша, ніж у «цивільних» ЗВО, які надають послуги з підготовки юристів, адже слухачів відомчих вишів, зокрема системи МВС, з перших років навчання долучають до заходів правоохоронного спрямування.

На теперішній час Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Це вже не державний озброєний орган виконавчої влади, якою свого часу була міліція. Як слушно зауважує В.В. Шаблистий, революція гідності та російська збройна агресія створили надпотужний соціальний запит українського народу на формування особистості правоохоронця нової генерації, який служить не державі, а народові.

Другим дискусійним питанням є можливість скорочення переліку правничих професій до чотирьох: суддя, адвокат, прокурор, нотаріус. Запропонована у проєкті Концепції градація правничих професій і професійної діяльності у галузі права не відповідає вимогам сучасного суспільства і веде до обмеження не лише доступу до професії, а й певною мірою до монополізації правничої професії виключно представниками суду, адвокатури, нотаріату тощо. Тому, ми підтримуємо точку зору фахівців, які вважають за доцільне доповнити перелік правничих професій у п. 9 проєкту Концепції і включити до нього слідчих, працівників оперативних підрозділів правоохоронних органів, третейських суддів, наукових та науково-педагогічних працівників, які здійснюють наукові дослідження за правовим напрямом.

Впевнені, що існуюча система підготовки фахівців у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання МВС України, що здійснюють підготовку поліцейських за спеціальністю 081 «Право» на різних рівнях вищої освіти, в цілому відповідає стратегічним цілям проєкту Концепції розвитку юридичної освіти. Заклади вищої освіти зі специфічними умовами навчання МВС України посідають у цьому процесі важливе місце, забезпечуючи значний сегмент надання освітніх послуг у сфері юридичної освіти.

Ректор  університету

кандидат юридичних наук

В’ячеслав АБРОСЬКІН

Професор кафедри

оперативно-розшукової діяльності

факультету підготовки фахівців

для підрозділів кримінальної поліції

кандидат юридичних наук, доцент

Сергій АЛБУЛ