У Харківському національному університеті внутрішніх справ працюють люди, які пройшли найтяжчі випробування війни, зазнали поранень, але не втратили головного – сили духу, гідності та бажання бути корисними державі. Вони повернулися з фронту й працюють уже в новій ролі – поруч із тими, хто готується захищати закон і безпеку громадян. За кожним ветераном – особлива історія.

Серед них – старший інспектор відділу кадрів навчально-наукового інституту №4 Сергій Рачинський. Про можливість працевлаштування в Харківському національному університеті внутрішніх справ Сергій дізнався на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України. Остаточно ж переконала порада побратима, який також планував долучитися до команди вишу.

У 2003 році Сергій Рачинський закінчив Кам’янець-Подільський військовий інститут, здобув офіцерське звання та присвятив себе військовій службі. Проходив службу в Болграді, Миколаєві, Кременчуці. Упродовж 2018-2021 років брав участь в антитерористичній операції.

Із початком повномасштабного вторгнення росії він знову повернувся до війська. Спочатку обіймав посаду командира взводу, згодом став заступником начальника штабу. Для нього це було не питання вибору, а внутрішній обов’язок – бути там, де найбільше потрібен.

Влітку 2023 року під час боїв поблизу села Роботине на Запоріжжі – одного з ключових вузлів оборони на південному напрямку в період контрнаступу Збройних Сил України – підрозділ Сергія виконував бойове завдання із зачистки позицій. Саме тоді він зазнав мінно-вибухового поранення й втратив ногу.

Після цього розпочався складний етап – реабілітація, адаптація до життя з протезом, пошук свого місця в новій реальності.

Сьогодні Сергій Рачинський працює в колективі Харківського національного університету внутрішніх справ.

«Після поранення найважливіше – не дозволити собі зламатися. Треба шукати нову опору, справу, новий сенс. Для мене таким кроком стала робота в університеті. Тут я відчуваю, що потрібен, що можу бути корисним і рухатися далі», – говорить Сергій Рачинський.

У колективі його прийняли з повагою та підтримкою. Він швидко адаптувався до нових умов і продовжує жити активно. Поза роботою займається волейболом сидячи, бере участь у змаганнях разом із побратимами, доводячи: справжня сила – не лише у фізичних можливостях, а насамперед у незламності духу.

«Я не люблю зайвих слів. Просто треба робити своє – чесно та відповідально. Якщо можеш бути корисним, значить, маєш працювати й не зупинятися», – каже він.

Напередодні Нового року в житті Сергія сталася ще одна важлива подія – він зустрів кохану людину. І це теж про повернення до життя, про довіру, про здатність знову будувати майбутнє після всього пережитого.

Його історія – це історія незламності. Попри втрату, біль і тяжкі випробування, він зберіг мужність, внутрішню стійкість, гідність і силу починати спочатку. Сергій є прикладом того, як навіть після найтяжчих випробувань можна не втратити себе, а знайти новий сенс і впевнено рухатися вперед.

ВК ХНУВС