Нещодавно курсанти Львівського державного університету внутрішніх справ зустрілися із незламним Героєм, у минулому – командиром підрозділу розвідки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Русланом Павловським.

Свій шлях військовослужбовця чоловік розпочав ще 2014-го у боях під Авдіївкою та Широкиним, загалом побував на різних напрямках зіткнень на Сході України.

З початком повномасштабного вторгнення став на захист Маріуполя у лавах легендарного батальйону «Азов».

«Вже тоді ми засвідчували, наскільки цинічним та жорстоким був ворог щодо українців. Численні обстріли та бомбардування цивільної інфраструктури, теракти щодо військовополонених, прагнення зруйнувати все українське – ось «спосіб» росії вести війну», – підкреслив Руслан Павловський.

Захисник поділився історією оборони заводу «Азовсталь», а також розповів про своє перебування у ворожому полоні.

«У найважчі миті я думав про сім’ю, долю рідних та майбутнє України. Про власне життя хвилювався найменше. Протягом тих чотирьох місяців було дуже складно. Та найважче усвідомлювати, що багато чудових людей, яких я знаю, з якими пліч-о-пліч йшов у бій, досі переживають реалії російського полону. Ми зобов’язані зробити все, аби їх повернути», – наголосив Руслан Павловський.

Наразі захисник також невпинно допомагає своїм товаришам, які залишаються у зоні бойових дій.

«На побратимів я завжди покладався, як на себе, не сумніваючись у злагодженості дій та безмежній підтримці. Зараз я на регулярному зв’язку із ними, відгукуюся на різні запити, насамперед щодо забезпечення технікою», – поділився військовослужбовець.

На завершення зустрічі Руслан Павловський зауважив, що зараз слід посилено працювати над розбудовою державних інституцій психологічної підтримки та реабілітаційних центрів для учасників бойових дій.

Адже суспільство має бути готовим до повернення захисників і захисниць, прийняття їхнього травматичного досвіду. Головне у цьому – бути чуйними, проявляти повагу, робити усе, аби полегшити їхню адаптацію.