Ще зовсім недавно Олександр був курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ. Сьогодні старший лейтенант поліції Олександр Смоляр – один із тих, хто їде туди, звідки інші намагаються якнайшвидше виїхати. Туди, де під ногами уламки, над головою – ворожі дрони, а в автомобілі – люди, для яких цей рейс стає дорогою до життя.
Олександр Смоляр навчався у ХНУВС у 2021-2024 роках за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» на факультеті №3. У 2026 році здобув ступінь магістра за спеціальністю «Психологія».
Одним із перших Олександр добровільно долучився до роботи спецпідрозділу поліції «Білі янголи». Він здійснив 92 евакуаційні виїзди та допоміг урятувати щонайменше 206 людей, серед яких 26 дітей і 34 маломобільні особи. Вивозив із небезпечних районів вагітних жінок, дітей, літніх людей – усіх, хто найбільше потребував допомоги.
За кожною цифрою – окрема людська історія: чийсь будинок уже зруйнований, хтось кілька днів не виходить із підвалу, хтось не може самостійно пересуватися, а хтось просто боїться залишати місце, яке називав домом усе життя…
Не кожен евакуаційний виїзд минав без наслідків і для самих поліцейських. Під час однієї з таких операцій Олександр зазнав тяжкого поранення внаслідок удару ворожого дрона. Тоді загинули двоє його побратимів – серед них випускниця ХНУВС, старша лейтенантка поліції Юлія Келеберда.
Після відновлення Олександр повернувся до служби, щоб знову їхати за тими, хто чекав на порятунок.
12 серпня, у День молоді, Президент України Володимир Зеленський особисто вручив Олександру Смоляру державну нагороду – орден «За заслуги» ІІІ ступеня.
За цією нагородою – небезпечні виїзди, пережитий біль, втрата побратимів і сотні людей, яким Олександр допоміг залишитися живими.
Для університету Олександр Смоляр – випускник, яким по-справжньому можна пишатися, адже професія правоохоронця – це не лише форма, звання чи диплом. Це здатність залишатися поруч із людиною тоді, коли їй найстрашніше, приймати рішення в небезпечних умовах, повертатися до служби після випробувань і знову їхати туди, де потрібна допомога.
Його шлях розпочався в аудиторіях ХНУВС, а продовжився там, де служба щодня вимагає мужності, витримки та готовності ризикувати заради інших. І сьогодні найкращим свідченням цього шляху є не лише державна нагорода, а передусім життя людей, які завдяки Олександру отримали шанс на порятунок.
ВК ХНУВС
