У коридорах Харківського національного університету внутрішніх справ Сергія Васильєва знають не лише як фахівця, який працює з курсантами. Для багатьох він – людина, чия історія змушує по-іншому дивитися на життя, силу волі та справжній патріотизм.

24 лютого 2022 року стало днем, який змінив усе. Поки хтось прокидався від вибухів і тривожних новин, Сергій уже стояв у черзі до військкомату. Без гучних заяв і пафосу – просто тому, що не міг залишитися осторонь.

«Для мене це була не просто війна за державу - це була боротьба за мою родину, рідний дім і майбутнє моїх дітей», – згадує Сергій.

У лавах Збройних Сил України він виконував бойові завдання на Миколаївському та Донецькому напрямках. Разом із побратимами проходив через важкі бої, втрати та моменти, які назавжди залишаються в пам’яті.

Найважчий бій стався під Лисичанськом. Вибух танкового снаряда, важке поранення, критичний стан. Тоді життя Сергія буквально трималося на волосині.

«Пам’ятаю лише окремі моменти. Побратими витягнули мене з-під обстрілів, а лікарі зробили все можливе, щоб я вижив», – розповідає ветеран.

Попереду були складні операції, довге лікування та місяці реабілітації. Через поранення Сергій втратив ногу, однак зізнається: найважче було не фізично, а морально – прийняти нову реальність і навчитися жити далі.

Та навіть після найтяжчих випробувань він не дозволив собі опустити руки.

Важливим етапом на шляху до нового життя стала безбар’єрна автошкола Харківського національного університету внутрішніх справ. Саме там Сергій опанував керування автомобілем із ручним управлінням і знову відчув незалежність.

«На тренуваннях я зрозумів одну просту річ: людина з травмою може жити повноцінно, працювати, керувати автомобілем і не втрачати себе. І це дуже важливо сьогодні для багатьох ветеранів», – говорить він.

Сьогодні Сергій Васильєв працює фахівцем групи виховної та соціально-гуманітарної роботи навчально-наукового інституту №4 ХНУВС. Він проводить зустрічі з курсантами, організовує заходи, екскурсії та активно долучається до університетського життя.

Його слухають уважно, бо перед молоддю – людина, яка пройшла війну не з екранів телевізорів, а в реальності.

Під час спілкування з курсантами Сергій часто говорить не лише про службу, а й про життєві принципи.

«Сьогодні дуже важливо навчитися аналізувати інформацію, думати власною головою й завжди залишатися людьми – незалежно від обставин», – переконаний він.

Окрім роботи, ветеран активно займається спортом, бере участь у змаганнях із волейболу сидячи, а також представляв університет на змаганнях МВС України «Незламні» з плавання.

«Спорт дуже допомагає триматися. Це не лише про фізичну форму, а й про внутрішню силу та мотивацію рухатися вперед», – каже Сергій.

Попри все пережите, у його словах немає озлобленості чи розчарування. Навпаки – багато віри та впевненості.

«У будь-якій ситуації потрібно шукати світло. Шанувати своїх батьків, свою країну і не втрачати віру. Україна обов’язково переможе, а ми разом її відбудуємо», – каже Сергій.

Сергій Васильєв не любить гучних слів про героїзм. Але його шлях – це приклад людини, яка після фронту не зламалася, а знайшла сили рухатися далі, підтримувати інших і залишатися корисною своїй країні. Саме на таких людях сьогодні тримається Україна.

ВК ХНУВС