З курсантами Київського інституту Національної гвардії України зустрівся журналіст, військовослужбовець ЗСУ Павло Казарін. Він презентував власну книгу «Дикий Захід Східної Європи» - збірку есеїв, оповідань та роздумів про життя, про світ, в якому опинився автор, про те, яку роль у цьому відіграє його країна та країни навколо. І хоча через тривалу тривогу перебувати  довелось у сховищі, це не завадило майже двогодинному спілкуванню.

Павло Казарін  не з новин знає про ситуацію на фронті: у лавах Збройних Сил України з початку повномасштабної війни. Спільну мову з курсантами вдалося знайти одразу. «Легко бути українцем, якщо твоя мама –  зі Львова, а тато – з Полтави. Якщо мова твоїх колискових – українська, а вдома висить «Кобзар» у рушниках. Коли з дитинства не блукаєш між ідентичностями і чітко розумієш, де твоє місце в країні. А в нас у Криму все було навпаки», - цитатою з власної книги почав Павло Казарін. Донедавна російськомовний журналіст нині спілкується принципово українською.

Говорили про фронт і тил, феномен української армії (є в нас те, чого точно ніколи не було в окупантів), пригадували війни в історії і проводили паралелі з сьогоденням, розмірковували про Європу, НАТО й Україну в їхньому товаристві. Про страх, якого не варто боятись. Про друзів. Живих і тих, чиїми прізвищами вже названо вулиці. Війна забирає кращих.

Один із курсантів уже наприкінці зустрічі запитав: «А як ви відволікаєтесь від негативних новин  чи відпочиваєте, коли є час?». На що Павло Казарін відповів: «Дивлюсь фільми. Позитивні, зі щасливим фіналом. Типу «Друзів». Допомагає».

Зустріч із Павлом Казаріним організували кафедра мовної підготовки та Центр культури КІНГУ. Це ще один із низки заходів, обʼєднаних спільною назвою «Мова обману: як виявляти дезінформацію і протидіяти їй».